НСКУ

150-річний ювілей Т.Г. Шевченка в спогадах черкащан

Сьогодні українці всього світу, і не лише українці, готуються до великого ювілею – 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря. Попередній великий ювілей 1964 року відзачався ще за радянського часу і був одим з останніх масштабних заходів державного рівня епохи хрущовської «відлиги». Про окремі цікаві епізоди тогочасних святкувань згадують нині сучасники тих подій, очевидці і безпосередні учасники передювілейних заходів та святкових урочистостей. Тож надамо їм слово…

ФОТІЙ КРАСИЦЬКИЙ – ГІДНИЙ ПРОДОВЖУВАЧ ТВОРЧИХ

ТРАДИЦІЙ РОДУ ШЕВЧЕНКІВ

Гілки Шевченкового роду із Зеленої Діброви. Село Зелена Діброва – батьківщина роду Красицьких. З нього пішло дві відомі талановиті постаті – художник Фотій Красицький та письменник Дмитро Красицький.

Краєзнавча діяльність Т.Г. Шевченка

Дослідження науково-краєзнавчої діяльності та художньо-поетичної творчості Т. Г. Шевченка показало, що він все своє життя цікавився пам’ятками давнини, брав участь у їх науковому вивченні. Зроблені письменником описи історичних пам’яток в «Археологічних замітках», «Щоденнику» та багатьох художніх творах становлять значну цінність і ще далеко не повністю використані в історичній та археологічній науках.

Образотворча Шевченкіана Черкащини

Образи Т. Г. Шевченка та його літературних героїв знайшли втілення в багатьох живописних, графічних і скульптурних творах черкаських митців та  уродженців Черкащини.

Вагомий внесок в образотворчу Шевченкіану зробив наш земляк Іван Сидорович Їжаквич. Відомий український живописець, графік, народний художник УРСР народився 18 січня 1864 року в селі Вишнопіль Уманського повіту (нині – Тальнівського району). Працював у галузі станкового й монументального живопису, книжкової та журнальної ілюстрації.

·ШЕВЧЕНКІАНА В ОНОМАСТИЦІ ЧЕРКАЩИНИ

Шевченків край… земля безсмертного Тараса…

Так у сучасній Україні називають Черкащину. Бо саме тут, у селі Моринцях, народився геній українського народу Тараса Григорович Шевченко. Жителі краю гордяться тим, що вони його земляки і завжди шанували пам’ять про великого Кобзаря. Ця пам’ять втілена в пам’ятники, музеї та різноманітні власні назви, що носять ім’я Шевченка чи пов’язані з його творчістю.

Мета цього матеріалу дослідити Шевченкіану за допомогою ономастики – розділу мовознавства, що вивчає власні назви. Це, зокрема, топоніми – назви географічних об’єктів, ергоніми – назви підприємств, установ, колгоспів, товариств тощо, ідіоніми – назви друкованих видань, фітоніми – назви природних об’єктів рослинного походження.