НСКУ

 ІВАН ГАРКУША – БІЛОРУСЬКИЙ АКАДЕМІК З ГОРОДИЩА

29 квітня виповнилося 115 років з дня народження Івана Феодосійовича Гаркуші (1896 – 1970) – вченого-ґрунтознавця, академіка Академії наук  БРСР. Сьогодні його ім’я майже невідоме широкому загалу, а ось для спеціалістів з ґрунтознавства він донині є незаперечним авторитетом. Його книги і підручники є в багатьох бібліотеках світу, в електронних каталогах, на них роблять посилання сучасні дослідники-науковці. А починався складний і важкий шлях в науку з містечка Городище…

 Народився Іван у бідній селянській родині на кутку Покасеве у Городищі. Змалку мріяв про школу, але попав до неї не відразу. «Не було букваря, зошита, не було чобіт і одягу – згадував він пізніше у своїх спогадах. – Ні в чому було ходити до школи». Прийшлося починати трудову діяльність малолітнім пастухом. Лише через три роки батьки назбирали грошей на взуття, одяг й Іван почав навчатися у двокласному училищі, що було при Маріїнському цукровому заводі.

Вчила Івана Тетяна Тимофіївна Ротарь, сестра обдарованого поета Петра Ротаря з Млієва. Вчителька співчувала здібному учневі, що жадібно рвався до знань.

У 1911 році Іван вступає до Мошно-Городищенської нижчої сільськогосподарської школи й згодом успішно її закінчує. Наприкінці 1916 року його призивають до армії. Воював на Західному фронті, а у 1917 був демобілізований по хворобі. Через два роки знову прийшлося брати в руки зброю. У 1919 і 1920 роках Іван Гаркуша в лавах Червоної армії. Брав участь у штурмі Перекопу, де був важко поранений.

Після лікування і демобілізації Іван Гаркуша повертається до рідного Городища. У своїй невеликій старій хаті організовує початкову школу і навчає дітей грамоті. Він добре пам’ятав свої митарства до здобуття освіти, а тому віддавав всього себе вчителюванню.

У 1922 році Іван Гаркуша переїжджає до Харкова і влаштовується на роботу статистиком до Наркомзему УРСР. Тут же навчається у вечірній школі і на курсах з підготовки вступу до вищого навчального закладу. У 1925 році за направленням Іван Гаркуша поступає навчатися до Херсонського сільськогосподарського інституту на агрономічний факультет. Приходилося і навчатися і підробляти, адже студентське життя було не легким.

«Студентських гуртожитків тоді не було – згадував пізніше вчений – і ми жили в навчальних аудиторіях (по 50 – 60 осіб у кожній). Стипендії давали мало. Розмір однієї складав 18 крб. на місяць. Як правило одну стипендію ділили на 2 – 3 студентів. Необхідно було додатково заробляти на харчі. І ми часто, на шкоду навчанню, працювали на залізничній станції чи на пристані». А ще, майже рік, Іван був завідуючим продуктової крамниці в інституті. Його знав весь колектив інституту, як студента-кооператора-продавця.

По завершенню навчання в інституті Іван Гаркуша їде до Ленінграда. У видатного ґрунтознавця С.П. Кравкова закінчує аспірантуру і захищає кандидатську дисертацію. З 1933 року він працює старшим науковим співробітником Всесоюзного інституту добрив, агротехніки і агроґрунтознавства, згодом завідувачем кафедрою ґрунтознавства та рільництва. Водночас викладає у Ленінградській вищій комуністичній сільськогосподарській школі. І навіть в роки Великої Вітчизняної війни не кидає наукової діяльності. Працює директором ґрунто-агрономічної лабораторії Туркменської філії АН СРСР в Ашхабаді (Ашгабат).

У 1944 році Іван Феодосійович був направлений у Білорусію. Спочатку працює проректором, а з 1952 по 1965 рік ректором і завідувачем кафедри ґрунтознавства  Білоруської сільськогосподарської академії. У 1954 році він захищає докторську дисертацію і того ж року отримує звання професора. А у 1956 році – почесне звання Заслуженого діяча науки БРСР. За цей час під його керівництвом, було проведено великомасштабне дослідження ґрунтів Білорусії на площі 1,5 млн. га.

Ще у 1940 році вийшло в світ перше видання підручника І.Ф.Гаркуші «Ґрунтознавство». Ця книга отримала широке розповсюдження і визнання. Вона була переведена на 12 мов, в т.ч. на болгарську, німецьку і китайську. А у 1947 році була удостоєна премії ім. академіка В.Р. Вільямса.

За великі заслуги в підготовці спеціалістів і розвитку науки Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 березня 1961 року  І.Ф.Гаркуша був нагороджений орденом Леніна. Того ж року він отримує звання академіка АН БРСР, а у 1964 році – другий орден Леніна. Обирався І.Ф.Гаркуша і депутатом Верховної Ради БРСР.

Досягнувши висот науки, Іван Феодосійович залишався простою, доступною людиною. При житті він кожен рік приїжджав до своїх сестер на Покасеве, листувався з товаришами дитячих та юнацьких літ. В одному із них академік писав: «Де б я не був, а найкраще місце на планеті – Городище…Я ніколи не забуду рідну Вільшанку, Бесідку…».

І.Ф.Гаркуша автор понад 90 наукових статей, монографій, підручників. Тяжко хворий, на лікарняному ліжку, він писав, а потім диктував, розділи свого останнього підручника «Ґрунтознавство з географією ґрунтів». Він вийшов вже після смерті автора. У 1971 році в Городищі побували дружина і син вченого. Вони передали редакції районної газети розділи задуманої академіком автобіографічної книги. На сторінках «Колгоспних ланів», у тому ж році, було опубліковано два фрагменти цих спогадів. Зі слів працівників обласного краєзнавчого музею відомо, що справу батька, як науковця, продовжувала його донька, яка працювала в Одеському селекційно-генетичному НДІ.

Микола Щербина, член НСКУ.