НСКУ

Що ж являє собою Іллінська церква і якою є її історія? Саме головне – це визначна пам’ятка архітектури XVII століття. Побудована в стилі поєднання елементів раннього українського бароко і європейського ренесансу.
Зведена за наказом та коштом гетьмана України Богдана Хмельницького як церква-усипальниця. Будівництво розпочалось у 1653 році і тривало до 1656 року.
Церква справляє враження монументальної оборонної споруди. У плані вона майже квадратна (її зовнішні розміри 18,19 х 15,91 м) із шестигранним вівтарним виступом на сході. Внутрішній простір одного нефа поділено навпіл підпружною аркою, а перекрито церкву коробовим склепінням, яке в інтер’єрі зорово полегшується розпалубками біля вікон. На хори й горище ведуть сховані у товщі стіни вузькі сходи.
За своїм призначенням церква одночасно виконувала і функції оборонної споруди (її міцні мури мають товщину до 2 м).
За свідченням літописців, в серпні 1657 року видатного державотворця України Богдана Хмельницького було поховано саме в Іллінській церкві. Як фундатора цієї споруди гетьмана було поховано на самому почесному місці – праворуч від вівтаря біля південної стіни споруди в поховальній ямі розміром 2,3 х 0,7 м., яку накрили великою кам’яною брилою місцевого пісковику.
За Чернігівським літописом XVIII століття в 1664 році польсько-шляхетські війська за наказом обозного коронного війська Речі Посполитої С. Чарнецького напали на Суботів, зруйнували Замчище і викинули тіло Богдана Хмельницького з домовини, зробивши у зовнішній стіні Іллінської церкви, напроти поховання, два проломи, оскільки підняття кам’яної брили потребувало як часу, так і значних зусиль.
Про особу першого настоятеля храму невідомо. Найвідомішим настоятелем церкви був Роман Орловський. Саме завдяки його активному клопотанню в 60-70 роках XIX століття було здійснено першу серйозну реставрацію Іллінської церкви. У 1861 році було збудовано дзвіницю та галерею, яка з’єднувала її з церквою (в ІІ-половині 70-х років ХХ століття галерею було розібрано). Наступні реставраційні роботи проходили в кінці ХІХ століття, в I-половині 50-х років, в ІІ-половині 70-х років та І-половині 90-х років ХХ століття. Останню зовнішню реставрацію було проведено за активного сприяння прем’єр-міністра України Віктора Ющенка восени 2000 року.
В ХХ столітті Іллінську церкву двічі закривали: в 1923-1941 роках в ній влаштували сільський клуб, а потім колгоспне зерносховище; в 1962-1990 роках в ній діяв музей-усипальниця Богдана Хмельницького.
В 1954 році за проектом архітектора І. Шмульсона в церкві встановлено символічний гранітний надгробок Богдану Хмельницькому.
В 1969-1973 роках в Іллінській церкві експедицією Інституту археології АН УРСР було проведено архітектурно-археологічне обстеження, під час якого було остаточно з'ясовано, що труна з прахом гетьмана в церкві відсутня. В народі до цього часу ходять легенди про те, що труну гетьмана напередодні нападу польських військ в 1664 році на Суботів, було врятовано й перепоховано у Холодному Яру.
З 1990 року в церкві Святого Іллі знову було відновлено богослужіння. В 1993-1995 році в ній встановлено новий іконостас за зразком того, який був в кінці ХІХ століття. Церква відноситься до УПЦ КП.
Іллінська церква згадується в багатьох художніх творах, присвячених подіям національної революції середини XVII століття, вона згадується в багатьох поетичних творах, історичних дослідженнях. Але найбільш відомим твором про цю унікальну споруду на сьогодні є вірш відомого українського поета Тараса Григоровича Шевченка, написаний ним під враженням від перебування у 1845 році на історичній Чигиринщині - “Стоїть в селі Суботові...”
“Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився,
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився...
Нині, в час будівництва соборної суверенної держави України, Іллінська церква стала одним із символів державності.