НСКУ

Трьома країнами нагороджений

За плечима у Федора Антоновича Якутовича багато неспокійних років. Він зберіг пам'ять про своїх друзів – спортсменів 1920-х років.

Біографія Якутовича – це історія молодого покоління тих далеких уже років і зародження масового спорту на Черкащині та в Запоріжжі. Ще навчаючись в останньому класі Черкаського реального училища, він пристрастився до фізичної культури. Особливо полюбляв французьку боротьбу, гімнастику, легку атлетику, спортивні ігри. Не було ще тоді майданчиків, спортзалів, займалися на площі перед соборним кладовищем.

В 1920-х роках організацією фізичної культури і спорту на Черкащині займалися повітові комітети, при яких працювали центри Всевобучу. Роботою в Черкасах керували воєнком М. Андрєєв, досвідчені спортсмени й організатори Ю. Гринаковський, М. Ващенко, І. Довмунд. Згодом до них приєднався Ф. Якутович, який взяв на себе заняття з молоддю. З числа допризовної молоді відібрали групу юнаків для спортивного гуртка. З колишньої гімназії та реального училища "добули" спортивний інвентар і почали тренування тричі на тиждень.

На старти перших спортивних змагань молодь виходила босою, тоді й мови не було про спеціальний спортивний одяг. Але все компенсувалося молодецьким запалом, енергією.

Старше покоління черкаських прихильників спорту добре пам'ятає капітана збірної футбольної команди міста і Шевченківської округи Якуговича. Виступав він і за гандбольну та волейбольну команди, захоплювався й настільним тенісом В 1928 році Ф. Якутович разом з Ю. Гринаковським і М. Уваровим став учасником і призером 1-ї Всесоюзної спартакіади, яка відбулась у Москві.

А згодом Федору Антоновичу довелося розлучитися з рідним містом – поїхав працювати на будівництво Дніпрельстану. Там молодь обирає його своїм першим фізкультурним організатором. У 1930 році Ф. Якутович – начальник організаційно-навчального відділу ради спорттовариства "Динамо", потім працює на будівництві заводу "Запоріжсталь", на інших ударних будовах того часу.

– То був неповторний час, – згадував Ф.А.Якутович. – Ентузіазму кожному було не позичати, працювали ударно, завзято. І на спорт вистачало нас. У першостях міста з гандболу брали участь понад 90 команд. Проводили турніри з футболу й волейболу, тренувалися, складали нормативи комплексу ГПО.

Це й зявдяки невтомності Федора Антоновича з'явилися в Запоріжжі перші спортивні споруди. Він став наставником відомих на той час важкоатлетів – заслуженого майстра спорту М. Касяника і майстра спорту О. Базура.

У 1939 році старшого лейтенанта Якутовича призивають до лав Червоної Армії. А з першого дня війни він на фронті. Спершу командиром роти, потім – помічником начальника розвідки 132-ї стрілецької дивізії під командуванням генерала-майора С. Бірюзова (згодом Маршала Радянського Союзу).

У серпні 1941 року Якутовича було тяжко поранено. Після довгого лікування знайшов у собі сили, найбільше допоміг спорт – повернутися в стрій, дістав призначення – начальником штабу 1-ї окремої Сталінської добровільної бригади. Однак поранення далося взнаки, перевели Федора Антоновича начальником бойової підготовки однієї з тилових частин. Згодом – він знову на фронті.

У травні 1944 року Якутовича командирують в штаб 1-ї Польської Армії – помічником начальника спортивного відділу. Служба була відповідальна й важка: довелося об'єднувати розрізнені загони партизан, підрозділи Армії Людової, сприяти її злиттю з Військом Польським. Разом з Радянською Армією польські воїни брали участь у визволенні Польщі та штурмі Берліна. Був там і полковник Радянської Армії та Війська Польського Ф.А. Якугович. Після війни його життя пов'язане з Польщею, її молодою армією. Займав там відповідальні командні посади, сприяючи зміцненню обороноздатності країни. Перебуваючи в дружній країні, він не забував про свої спортивні уподобання: організовував спортивні змагання, турніри у військових частинах. Був обраний заступником голови центральної ради спорттовариства "Гвардія" (як наше "Динамо"). Польський уряд присвоїв Федору Антоновичу Якутовичу звання Заслуженого діяча фізичної культури ПНР. Понад тридцять бойових нагород трьох країн – СРСР, Польщі і Чехословаччини вручено полковнику Якутовичу. Пишався ветеран і почесним знаком "Відмінник фізичної культури СРСР".