НСКУ

Ідея утворення нової області у складі УРСР на офіційному рівні вперше була обговорена 28 грудня 1953 року на засіданні президії ЦК Компартії України. Головним мотивом доцільності утворення Черкаської області було „розукрупнення Київської області, наближення керівництва і обслуговування віддалених районів”. Дійсно, Київська область на той час була найбільшою в Україні, займаючи 41, тис. кв. км. Протяжність її з півночі на південь складала 350 км. Віддаленість окремих південних районів Київської області (Христинівського, Уманського, Звенигородського, Шполянського, Смілянського та інших) від обласного центру ( по залізниці на 200 – 325 км) значно ускладнювала керівництво сільським господарством і промисловістю цих районів.

Тому було вирішено найбільш віддалені 20 південних районів Київської області виділити в окрему область – Черкаську, доповнивши її 6 районами Полтавської, 2 – Кіровоградської і 1 – Вінницької області. На засіданні президії ЦК КПУ зазначалося, що пропоновані райони „за своїми економічними, природними і кліматичними умовами є однорідними, з провідною культурою в сільському господарстві – цукровим буряком і наявністю крупної цукрової промисловості.
Пропозиції політичного керівництва республіки були сформульовані у поданні Президії Верховної Ради УРСР. На основі цього подання 7 січня 1954 року було видано Указ Президії Верховної Ради СРСР „Про утворення у складі Української РСР Черкаської області”. Згідно цьому документу до складу Черкаської області включалися:
–    з Київської області: 3 міста обласного підпорядкування – Черкаси, Умань, Сміла та такі райони в тодішніх адміністративних межах – Бабанський, Букський, Вільшанський, Городищенський, Жашківський, Звенигородський, Канівський, Катеринопільський, Корсунь-Шевченківський, Ладиженський, Лисянський, Маньківський, Мокро-Калигірський, Ротмистрівський, Смілянський, Тальнівський, Уманський, Христинівський, Черкаський і Шполянський;
–    з Полтавської області: Гельмязівський, Драбівський, Золотоніський, Іркліївський, Шрамківський і Чорнобаївський райони;
–    з Кіровоградської області: Златопільський і Кам’янський;
–    з Вінницької області: Монастирищенський район.
Дещо пізніше до складу Черкаської області із Кіровоградської було передано Чигиринський район.
Таким чином, на час утворення Черкаська область включала 29 районів і 3 міста обласного підпорядкування. В складі області тоді було ще 12 міст, 19 селищ міського типу, а всього 815 населених пунктів, підпорядкованих 453 міським, селищним і сільським радам.
Загальна площа області на той час становила 21,1 тис. кв. км. Чисельність населення – 1 млн. 497 тис. чоловік, з них переважна більшість проживала в сільській місцевості – 1 млн. 236 тис. (82,6 відсотків). Серед населення новоутвореної області українці становили 93,9 відсотків, росіяни – 4,5, євреї – 0,9, білоруси – 0,3, поляки – 0,1 відсотка. Усього на Черкащині тоді проживали представники 49 національностей.
Відразу після підписання Указу про утворення області розпочалася практична робота по його реалізації. Для вирішення організаційних питань по формуванню апарату управління та налагодженню його роботи до Черкас прибула група працівників ЦК КПУ на чолі з Б.І. Вольтовським, який мав очолити майбутній обком партії і стати першим керівником області. Через двадцять років він, згадуючи січневі дні 1954 року, зазначав, що „старовинне одноповерхове містечко, в якому ще помітні були сліди війни, зустріло нас сніговими заметами і незвичною тишею – міського транспорту фактично не було. Комунальне господарство було слаборозвинуте... У селах ще можна було побачити землянки, невеликі приземкуваті хатки”.
До сформування управлінських ланок партійного та державного керівництва областю, усі владні функції виконувало затверджене ЦК КПУ оргбюро. На своєму першому засіданні 13 січня 1954 року цей тимчасовий орган розглянув питання про розміщення створюваних обласних організацій, про назву обласної газети, про розгортання соціалістичного змагання з Київською областю.
10 – 11 березня відбулася перша обласна партійна конференція. Її делегати представляли 1714 первинних парторганізацій, які об’єднували 22860 членів партії і кандидатів в члени КПРС. Першим секретарем обкому КПУ одноголосно обрано 47-річного Б.І. Вольтовського, який добре знав сільськогосподарське виробництво і мав значний управлінський досвід обласного масштабу.
Наступного місяця, 16 квітня, на першій сесії обласної Ради депутатів трудящих було завершене формування державного апарату. Головою облвиконкому обрано 35-річного І.К. Лутака – фахівця сільськогосподарської галузі, добре обізнаного з Черкащиною по роботі на посаді керівника Христинівського райкому партії і завідувача сільгоспвідділу Київського обкому КПУ. Як і Б.І. Вольтовський – фронтовик.
В подальшому адміністративно-територіальний устрій Черкаської області зазнавав змін. Зокрема, в 1959 році до складу Кіровоградської області відповідно до Указів Президії Верховної Ради УРСР було передано селище міського типу Златопіль (з 1959 року – у складі міста Новомиргород) та 19 населених пунктів, ще один населений пункт передано у 1960 році. До складу Київської області у 1959 році передано 3, а в 1964 році – 2 населені пункти.
В свою чергу, до складу Черкаської області з Київської області у 1960 році передано 1 населений пункт, у 1963 році – 1, у 1971 році – 5. З Полтавської області в 1964 році до Черкаської області передано 5 населених пунктів. З Кіровоградської області в 1963 році передано 1 населений пункт.
В різні роки змінювалася кількість районів. У 1974 році в Черкасах введено районний поділ – утворено Соснівський і Придніпровський райони міста. З 1977 року містом обласного підпорядкування став Канів, а з 1992 року – Ватутіне і Золотоноша.