ЗБЕРЕЖІМО МИХАЙЛОВУ ГОРУ! Він, як природознавець, знав, що помре у 69 років: його дід прожив 69 років, батько також. У той день, 22 листопада 1873 року, сидячи у своїй хатині на Михайловій горі, видатний вчений-енциклопедист Михайло Максимович задивився на Дніпро і відійшов у вічність… Теплого листопадового дня 2014 року група вчителів Золотоніської школи № 6 та Богуславецького НВК ім. М.О.Максимовича їхала до села Прохорівка, що на Канівщині, вклонитися могилі генія, який уславив наш край. Приєдналися до нас і вчителі Сушківської школи Канівського району.
На Михайловій горі групу шанувальників «старого українця» у величавому мовчанні зустріли дуб Шевченка та сосна Гоголя. На жаль, сосна вже всохла. А дуб-велетень й досі стоїть господарем гори і свідком тих часів. На могилі Михайла Максимовича молитву за славного сина України виголосив лікар Золотоніського краю, краєзнавець за покликом серця Віталій Побиванець. Звучали й вірші Івана Дробного – своєрідне вибачення перед фундатором багатьох наук за замовчування його імені у радянські часи. Тут, на Михайловій горі вчителями Золотоноші та Канівського району була підтримана пропозиція від небайдужих земляків. «Ми, учні та вчителі Богуславецького НВК ім. М.О. Максимовича, у рік 210-ї річниці з дня народження видатного українського вченого-енциклопедиста, піонера українства, першого ректора Київського університету Михайла Олександровича Максимовича, звертаємося з проханням ініціювати підготовку Указу Президента, яким, зокрема, передбачити: - передання у державну власність та включення до складу Шевченківського національного заповідника пам’ятки історії та природи «Михайлова гора» (колишня садиба Михайла Максимовича) і меморіальної дороги в селі Прохорівка Канівського району Черкаської області, забезпечення їх музеєфікації; - внесення Михайлової гори як об’єкта культурної спадщини державного значення до державного реєстру нерухомих пам’яток України. Постать Михайла Максимовича є прикладом наукового та громадського подвижництва ХІХ ст., взірцем чистої ідеальної віри в переможну силу наукової істини. Ця багатогранна непересічна особистість стояла біля витоків формування української самосвідомості в епоху, що стала колискою тих ідей, які нині матеріалізуються нашими державними перетвореннями». Скептики скажуть: у Президента є важливіші справи, в країні війна. Впевнена. Звернення актуальне. Бо воїни, що боронять сьогодні нашу державу, знають, що захищають єдину, могутню, нездоланну Україну, сильний духом український народ. Такими духовними акумуляторами, форпостами української національної ідеї є три гори Черкащини – Богданова, Тарасова та Михайлова. Збережімо Михайлову гору для свого покоління і для нащадків.
Тетяна МОСКАЛЕНКО, керівник шкільної музейної кімнати. (газета «Вісник Золотоніщини», 4 грудня 2014 року).
|