ЗБЕРЕЖІМО МИХАЙЛОВУ ГОРУ!

Він, як природознавець, знав, що помре у 69 років: його дід прожив 69 років, батько також. У той день, 22 листопада 1873 року, сидячи у своїй хатині на Михайловій горі, видатний вчений-енциклопедист Михайло Максимович задивився на Дніпро і відійшов у вічність…

Теплого листопадового дня 2014 року група вчителів Золотоніської школи № 6 та Богуславецького НВК ім. М.О.Максимовича їхала до села Прохорівка, що на Канівщині, вклонитися могилі генія, який уславив наш край. Приєдналися до нас і вчителі Сушківської школи Канівського району. 

 

На Михайловій горі групу шанувальників «старого українця» у величавому мовчанні зустріли дуб Шевченка та сосна Гоголя. На жаль, сосна вже всохла. А дуб-велетень й досі стоїть господарем гори і свідком тих часів.

На могилі Михайла Максимовича молитву за славного сина України виголосив  лікар Золотоніського краю, краєзнавець за покликом серця Віталій Побиванець. Звучали й вірші Івана Дробного – своєрідне вибачення перед фундатором багатьох наук за замовчування  його імені у радянські часи. Тут, на Михайловій горі вчителями Золотоноші та Канівського району була підтримана пропозиція від небайдужих земляків.

24 12 2014 03

«Ми, учні та  вчителі Богуславецького НВК ім. М.О. Максимовича, у рік 210-ї річниці з дня  народження видатного українського вченого-енциклопедиста, піонера українства, першого ректора Київського університету Михайла Олександровича Максимовича, звертаємося з проханням ініціювати підготовку Указу  Президента, яким, зокрема, передбачити:

-       передання у державну власність та включення до  складу Шевченківського  національного заповідника пам’ятки історії та природи «Михайлова гора» (колишня садиба Михайла Максимовича) і меморіальної дороги в селі Прохорівка Канівського району Черкаської області, забезпечення їх музеєфікації;

-       внесення Михайлової гори як об’єкта культурної спадщини державного значення до державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Постать Михайла Максимовича є прикладом наукового та громадського подвижництва ХІХ ст., взірцем чистої ідеальної віри в переможну силу наукової істини. Ця багатогранна непересічна особистість стояла біля  витоків формування української самосвідомості в епоху, що стала колискою  тих ідей, які нині матеріалізуються  нашими державними перетвореннями».

Скептики скажуть: у Президента є  важливіші справи, в країні війна. Впевнена. Звернення актуальне. Бо воїни, що боронять сьогодні нашу державу, знають, що захищають єдину, могутню, нездоланну Україну,  сильний духом український народ. Такими духовними акумуляторами, форпостами української національної ідеї є три гори Черкащини – Богданова, Тарасова та Михайлова.

Збережімо Михайлову гору для свого покоління і для нащадків.

 

Тетяна МОСКАЛЕНКО,
 заступник директора Богуславецького НВК
 ім. М.О.Максимовича, член НСКУ,

керівник шкільної музейної кімнати.

(газета «Вісник Золотоніщини», 4 грудня 2014 року).