Понад усе він любив рідний край

MEL 033У травневі дні на 87-му році життя обірвалася земна дорога добре знаного на Черкащині та за її межами дослідника рідного краю, Почесного краєзнавця України Івана Сергійовича Городинця. Із життя пішла щира і чуйна людина, яскрава та непересічна особистість. Життєвий шлях І.С. Городинця – зразок людської гідності, добропорядності, вірного служіння обраній справі.

Народившись 3 листопада 1927 року в селі Безпальче на Драбівщині, він змалечку пізнав усі труднощі життя свого покоління – голодне дитинство, тяжка селянська праця, нацистська окупація. Після звільнення села від гітлерівців 17-річним юнаком був призваний в армію і у складі Другого Білоруського фронту брав участь у боях за визволення Польщі, був поранений.

В роки повоєнної відбудови І.С. Городинець працював на різних роботах в колгоспі, в перервах між роботою здобував освіту, займався громадськими справами. Вступивши 1964 року на заочне відділення Київського університету імені Тараса Шевченка, почав працювати вчителем сільської школи, присвятивши усі наступні роки освітянській роботі і краєзнавству. Створив і тривалий час очолював один із кращих на Черкащині сільський музей, удостоєний високого звання «Заслужений учитель України». Своєю невтомною пошуковою працею він зібрав і повернув з небуття велику кількість безцінних історико-культурних пам’яток, опублікував велику кількість статей у періодичних виданнях та пресі.

Пропрацювавши не одне десятиліття на педагогічній ниві, Іван Сергійович, як ніхто інший, розумів важливість вивчення і донесення до нинішніх і прийдешніх поколінь знань про минуле рідного краю, в якому переплелися героїчні і трагічні сторінки нашої історії. Головною справою усього життя для нього став пошук відомостей про односельчан, які загинули в горнилі війн і революцій, під час голодоморів і політичних репресій, працювали і ростили дітей. Наслідком його невтомних краєзнавчих пошуків стала видана у 1994 році «Книга пам’яті села Безпальче» – один із перших в Україні біографічних літописів українського села. У книзі вміщено інформацію про долі сотень односельчан від початку і до кінця ХХ століття.

Важливе місце у його краєзнавчій роботі посідала невичерпна тема Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. і участь у ній земляків. Майже півстолітня кропітка дослідницька праця І.С. Городинця в архівах, музеях та бібліотеках завершилася написанням книги з промовистою назвою «Пам’ять не згасне». В ній на прикладі свого рідного села – Безпальчого, показана неймовірно складна історія усього українського селянства періоду війни.

В центрі уваги книги – прості, звичайні люди, які витримали найтяжчі випробування воєнного лихоліття, але в більшості випадків залишились «поза кадром» офіційної ідеології. У тексті та ретельно підібраних автором матеріалах  – спогадах, фотографіях, довідках, нагородних документах, фрагментах листів та інших безцінних реліквій відбита доля і життєвий шлях жителів села воєнного часу. На жаль, Іван Сергійович встиг побачити лише перші примірники цієї, без перебільшення, головної книги свого життя. До широкого ж читацького загалу вона надійде ближчим часом уже без нього. Але книга, як і все зроблене ним на краєзнавчій та просвітницько-виховній ниві, ще довго буде служити людям і рідному краю, який він любив понад усе.

Розділяємо скорботу і біль рідних, друзів – усіх, хто знав і працював із Іваном Сергійовичем Городинцем. Світла пам’ять про подвижника черкаського краєзнавства і патріота України назавжди збережеться у наших серцях.

Правління Черкаської обласної організації

Національної спілки краєзнавців України