|
Лауреати 1994 рік
(1920 – 2010)
Народився 28 жовтня 1920 р. в селі Підставки Золотоніського району Черкаської області в селянській родині. Закінчив Черкаський педагогічний інститут (1946), Київський педагогічний інститут іноземних мов (1954). Учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденами і медалями. Працював учителем іноземної мови в Золотоніській школі № 4, мав широке коло наукових інтересів – вів активну краєзначої пошукову роботу, займався археологічними і топонімічними дослідженнями, захоплювався поезією. У 1960 р. створив і 18 років на громадських засадах очолював Золотоніський краєзнавчий музей. Автор наукової популярних краєзнавчих видань ,,Золотоноша”, ,,Золотоніщина”, ,,Золотоніський краєзнавчий музей”, ,,Шевченко і Черкащина”, ,,Краєзнавці Черкащини: біобліографічний словник”, співавтор книги ,,Подорож Затокраєм”. З-під його пера вийшло близько 5 тисяч статей у наукових виданнях, центральній та місцевій пресі. Член авторського колективу академічного видання ,,Історія міст і сіл УРСР. Черкаська область”. Удостоєний звання ,,Заслужений учитель УРСР”. Лауреат премії імені В. Антоновича. Зробив вагомий внесок у відродження краєзнавства на Черкащині. Обирався делегатом І – ІІ з’їздів Всеукраїнської спілки краєзнавців, заступником голови обласної організації Спілки.
1995 рік
1996 рік
Народився 12 серпня 1940 р. в селі Вишнопіль Тальнівського району. Батько – поет Федір Мицик, загинув на війні у 1941 р. Мати – Ярина Петрівна, працювала садівником. Здобув фах садівника у Мліївській школі садівництва. Навчався в Черкаському педінституті та Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка. Працював вчителем фізкультури та інструктором зі спорту, літературним працівником районної газети у Жашкові і завідувачем відділу районної газети у Тальному, де очолював літературну студію. Досліджував особливості ткацтва, стінного розпису,
1997 рік
Народився 17 грудня 1953 р. в селі Сердюківка Смілянського району в родині селян. Закінчив філологічний факультет Черкаського педінституту. Працював директором Рижанівської середньої школи Звенигородського району. З 1984 р. – в Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького: асистент, доцент, професор. У 1991 р. в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України захистив кандидатську, а у 2003 р. – докторську дисертації. З вересня 1992 р. і до сьогодні завідує кафедрою української літератури і компаративістики, у 2005 – 2007 рр. – ректор Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Його зусиллями створено музей ,,Літературна Черкащина”. Має близько 300 публікацій, у тому числі 17 книжок, серед яких – ,,Література рідного краю в школах Черкащини”, ,,Від Мономаха до Сковороди”, ,,Давнє письменство і Черкащина”, ,,Слава не вмре, не поляже”, ,,Василь Захарченко”. Член Національної спілки письменників України і член Національної спілки журналістів України. Заступник голови обласного Шевченківського комітету та голови обласної організації Національної спілки письменників України, очолює конкурсну комісію із присудження обласної літературної премії імені Василя Симоненка. Відзначений п’ятьма літературними преміями, знаком ,,Відмінник освіти України”, Подякою Кабінету Міністрів України, Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України.
1998 рік
Народився у 1952 р. в місті Черкаси, де і закінчив школу. Був курсантом Донецького вищого військового політичного училища, в якому при виконанні службових обов’язків отримав тяжку травму хребта. Інвалід першої групи. Заочно закінчив Полтавський педінститут. Темами дослідження є минуле Черкас, історія монастирів краю, родовід дворянських родин, життя євреїв Черкащини, архівна справа. Результати історико-краєзнавчих досліджень відображені в чисельних публікаціях у наукових і науково-популярних виданнях, зокрема в таких як ,,Український історичний журнал”, ,,Архіви України”, ,,Мовознавство”, ,,Родовід”, ,,Наука і суспільство”, ,,Український археографічний щорічник” та інших. Автор книг ,,Мотронинський монастир: історичний нарис”, ,,Православні монастирі на терені сучасної Черкаської області до 1917 року”, ,,Черкаська минувшина – 2001. Документи і матеріали з історії Черкащини”.
1999 рік
Народився 3 лютого 1937 р. в місті Черкаси в робітничій сім’ї. Закінчив Київський державний інститут фізичної культури і Вищу партійну школу при ЦК КПРС (відділення працівників преси, радіо і телебачення). Працював викладачем Черкаського педінституту, інструктором-методистом заводу, заступником голови Черкаського облспорткомітету, головою облради товариства “Буревісник”, завідувачем відділу облпрофради. З 2000 р. – виконавчий директор Черкаської обласної Федерації футболу. Впродовж багатьох років досліджує минуле Черкащини, передусім історію спорту, архітектурні пам’ятки, події Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр. Веде активну краєзнавчо-просвітницьку роботу – виступає в пресі, в теле і радіопередачах. Обирався делегатом ІІІ – ІV з’їздів Національної спілки краєзнавців України, членом президії обласної організації Спілки. Автор історико-краєзнавчих книг ,,Колектив виходить на старт”, ,,Вулиці Черкас” (у співавторстві), серії нарисів ,,Старі Черкаси”; ,,Під вимпелом флотилії”, ,,Гандбол-80”, ,,Під знаменами ,,Динамо”, ,,З емблемою ,,Спартака”, ,,Колос наливається силою”, ,,Футбол ніколи не закінчується”, ,,Шляхами смілянського футболу”, збірки поезії та інших праць. Удостоєний звання ,,Заслужений працівник фізичної культури і спорту України”. Член Національної спілки журналістів України. Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців.
Народилася 10 липня 1924 р. в селі Закутинці Вінницької області в селянській родині. Перед Великою Вітчизняною війною 1941 – 1945 рр. навчалася в Житомирському і Бердичівському учительських інститутах. Однак навчанню завадила війна. У 1948 р. завершила вищу освіту у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка. В 1948 – 2008 рр незмінно працювала в Черкаському педінституті (нині – національний університет ім. Б. Хмельницького), захистила дисертацію кандидата філологічних наук. В колі її наукових інтересів чільне місце посідає українська дефектологія. Зі своїми вихованцями побувала у різних куточках Черкащини, досліджуючи мовні особливості населення краю. Наслідками багаторічних мовно-краєзнавчих студій стали матеріали, що увійшли до ,,Діалектологічного атласа України”, ,,Лексичного атласа української мови”, багатьох довідкових видань та наукових публікацій. Науково-педагогічну роботу поєднувала з одним з найголовніших своїх захоплень – краєзнавством. Підготувала матеріали до довідника ,,Краєзнавці України”, зробила і опублікувала переклад ,,Опису Черкаського замку 1552 року” та коментарі до нього, низку краєзнавчих публікацій та розвідок. Обиралася членом президії правління Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, делегатом II з’їзду Всеукраїнської спілки краєзнавців.
2001 рік
Народився 13 січня 1924 р. в селі Прохорівка Курської області (Росія). Закінчив Черкаський педагогічний інститут. Колишній штурман дальньої авіації, учасник Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., має бойові нагороди. Працював на комсомольській та партійній роботі, учителем та заступником директора Монастирищенської середньої школи № 1. Після виходу на пенсію продовжував працювати в товариствах ,,Знання” та охорони пам’яток історії і культури, а з 1991 р. – старший науковий співробітник Монастирищенського районного краєзнавчого музею. Брав безпосередню участь у створенні краєзнавчих музеїв у селах Монастирищенського району – Халаїдовому, Сарнах, Бачкуриному, музею з історії МТС. Підготував та видав перші комплексні дослідження історії району ,,Монастирищина. З історії рідного краю” (1995) та “Нариси з історії поселень Монастирищенського району” (2001). Автор інших краєзнавчих книг – ,,Шляхами нескорених” (розповідь про підпільно-партизанський рух на сході Вінниччини), ,,Сільське господарство району: вчора, сьогодні, завтра”, серії статей з циклу ,,Ми козацького роду”, ,,Черкащина – колиска українського козацтва”, оповідання ,,Його доля”, ,,Степівська мати”, ,,Слід на землі” та інших. Внесок І. І. Волошечка у розвиок краєзнавчого руху відзначений орденом ,,За заслуги” ІІІ ступеня (2008).
2002 рік  ЩЕРБАТЮК Володимир Михайлович
Народився 8 жовтня 1968 р. у селі Почапинці Лисянського району. Закінчив історичний факультет Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка. Працював екскурсоводом лисянської філії музею історії Корсунь-Шевченківської битви. З 1993 р. – директор Лисянського державного районного історичного музею. В 1995 – 1998 рр. – аспірант кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка. У 1998 р. захистив дисертацію кандидата історичних наук. З квітня 1999 р. – викладач, старший викладач, доцент Національної академії внутрішніх справ України. З 2006 р. – доцент кафедри історії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ. З 2008 р. – докторант Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Значну увагу приділяє розвитку краєзнавчого руху наЛисянщині – голова районної організації ,,Витоки” Національної спілки краєзнавців України, редагує науково-публіцистичне видання ,,Добридень”. Автор книг ,,Історія регіонів України: Лисянщина”, ,,Спілка ,,Витоки” у краєзнавчому русі України: досягнення та перспективи” та інших видань і понад 100 наукових і науково-публіцистичних праць. Учасник ІІІ і ІV з’їздів Національної спілки краєзнавців України. Нагороджений знаком ,,Відмінник освіти України”, Почесною грамотою Міністерства культури і туризму України. Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців.
2003 рік  ШАМРАЙ Олександр ГригоровичНародився 3 серпня 1970 р. в селі Завадівка Кам’янського району. Закінчив історичний факультет Кіровоградського педінституту та Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України. Кандидат історичних наук, магістр державного управління. Працював учителем історії Кам’янської середньої школі № 1. Призер обласних конкурсів ,,Учитель року” (1996, 1998). В 1998 – 2000 рр. та 2003 – 2005 рр. працював заступником голови Кам’янської райдержадміністрації, в 2000 – 2003 рр. – інспектором районного відділу освіти. У 2006 р. обраний міським головою Кам’янки. Впродовж тривалого часу займається краєзнавчими дослідженнями, бере активну участь у краєзнавчому русі. Очолює районну організацію Національної спілки краєзнавців України. В 2004 р. ініціював проведення в районі щорічних учнівських науково-практичних краєзнавчих конференцій, за результатами яких видається збірник публікацій ,,Джерело”. Автор книги ,,Їхній подвиг житиме у віках” та близько 30 публікацій, співавтор книг ,,Місто на скелястих берегах Тясмину”; ,,Черкаський край в особах. 1941 – 2001. Кам'янщина”, ,,Культурноосвітня сфера та духовне життя українського села в 1943 – 1950 рр.” Нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України нагрудним знаком ,,Відмінник освіти України”. Делегат ІІІ і ІV з’їздів Національної спілки краєзнавців України.
2004 рік
Народилася 5 травня 1936 р. в селі Лихівці П’ятихатського району Дніпропетровської області у сім’ї сільських учителів. Закінчила філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту. Доктор культурології, кандидат філологічних наук. Професор кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Багато уваги приділяє вивченню культурних традицій, в тому числі і Черкащини. Її зусиллями створено унікальний музей українського рушника в університеті, видано низку праць з цієї проблематики. Автор багатьох наукових праць і монографій. Серед них – ,,Полотняний літопис України” (семантика орнаменту українського рушника) та ,,Колядки та щедрівки в сучасних записах”. В них на основі багаторічних досліджень автор розкриває безмежний світ духовної і матеріальної культури українського народу, її особливості на Черкащині та в інших регіонах України, в тому числі і на Черкащині. Книги добре ілюстровані, містять великий масив матеріалів польових досліджень, що надає їм особливої актуальності.
2005 рік  ЛАЗУРЕНКО Валентин МиколайовичНародився 13 вересня 1976 р. в селі Суботів Чигиринського району в селянській родині. Закінчив історичний факультет Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Працював учителем історії та правознавства в Суботівській середній загальноосвітній школі Чигиринського району. В 1998 – 2001 рр. навчався в аспірантурі і захистив дисертацію кандидата історичних наук. З 2001 р. – доцент кафедри історії України, заступник декана факультету економіки і управління, нині – помічник ректора Черкаського державного технологічного університету з гуманітарної освіти та виховання. Впродовж тривалого часу здійснює велику роботу з
 БОЙКО Надія ІванівнаНародилася 16 жовтня 1956 року в місті Інгулець Херсонської області. Закінчила історико-педагогічний факультет Київського національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. Працювала учителем у школах селища Кельменці Чернівецької області, міст Ватутіне і Черкаси, викладачем Черкаського кооперативного економікоправового коледжу. З 2002 р. після захисту дисертації кандидата історичних наук працює доцентом кафедри історії та етнології України Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Важливе місце в наукових дослідженнях Н. І. Бойко посідає вивчення життя і діяльності фундатора українського краєзнавства, уродженця Черкащини М. О. Максимовича. Вона – автор монографії ,,Михайло Максимович – навіки з рідним краєм”, статей ,,Генеалогія Максимовичів Тимківських у контексті становлення сучасного максимовичезнавства”, ,,Скромний слуга науки: штрихи до біографічного портрета М. Максимовича (1841 – 1850)”, ,,Історіографічні аспекти історичної концепції Михайла Максимовича”, ,,Михайло Максимович – фундатор української етнографії”, ,,Історикофілологічна спадщина М. Максимовича як важливий чинник духовного відродження українського народу”.
2006 рік  ХАВРУСЬ Сергій ЛевковичНародився 10 вересня 1937 р. у селі Миколаївка Корсунь-Шевченківського району у селянській сім’ї. Закінчив Київський національний університет імені Т. Г. Шевченка. З 1966 р. – директор музею І. С. Нечуя-Левицького у селі Стеблеві Корсунь-Шевченківського району. Зробив вагомий внесок у дослідження життя і творчості письменника, популяризації його літературної спадщини. Автор 10 окремих книг, путівників, буклетів, плакатів. Серед них – ,,Стеблів”, ,,Музей І. С. Нечуя-Левицького у Стеблеві”, ,,Стеблівський будинок-музей І. С. Нечуя-Левицького”, ,,Акварелі Катерини Кайдаш”, ,,Іван Нечуй-Левицький”, ,,Іван Нечуй-Левицький. 1838 – 1918”. Статті, літературні та краєзнавчі розвідки С. Л. Хавруся про І. Нечуя-Левицького друкувались у журналах ,,Україна”, ,,Вітчизна”, ,,Дніпро”, ,,Всесвіт”, ,,Українська мова і література в школі”, ,,Український історичний журнал”, ,,Педагогічний вісник”, ,,Корсунський часопис”, у газетах ,,Літературна Україна”, ,,Культура і життя”, ,,Вісті з України”, ,,Сільські вісті”, ,,Освіта”, ,,Робітнича газета”, ,,Вечірній Київ”, ,,Вільна Україна”, ,,Нова доба” та інших виданнях. Розробив наукові концепції відновлення і створення експозицій Квітчанського меморіального музею К. Г. Стеценка, Кліщенського літературно-меморіального музею М. П. Старицького. Досліджує і популяризує народні традиції рідного краю. Удостоєний звання ,,Заслужений працівник культури України”.
Народився 30 квітня 1927 р. в місті Златополь Кіровоградської області. Закінчив історичний факультет Полтавського педінституту. Працював учителем Мельниківській середньої школи Чорнобаївського району, а з 1956 р. учителем історії, а згодом директором Крутьківської восьмирічної школи цього ж району. У школі створив музей історії села Крутьки, експозиція якого складалася з понад 2 тис. експонатів. В 1990 р. музей села зі школи було перенесено в окреме приміщення, де оформлено і відкрито для відвідування експозицію з чотирьох тематичних розділів, кожен з яких розміщено в окремому залі. Впродовж багатьох років вів активну краєзнавчо-пошукову та просвітницьку роботу, збираючи матеріали з історії села. Зібрані і опрацьовані ним матеріали склали основу підготовленої і виданої ним до 50-річчя утворення Черкаської області книги ,,Рідне село. Історія села Крутьки Чорнобаївського району Черкаської області”. Автор численних публікацій краєзнавчої тематики у місцевій пресі. Сумлінна праця та активна громадська робота відзначена знаком ,,Відмінник народної освіти УРСР”, орденом ,,За мужність” III ступеня, медалями і грамотами.
2007 рік  МЕЛЬНИЧЕНКО Василь МиколайовичНародився 1 січня 1949 р. у селі Мурзинці Звенигородського району. Закінчив географічний факультет Петропавловського (Казахстан) педінституту. Кандидат історичних наук. Трудову діяльність розпочав учителем сільської школи, служив в Радянській Армії, працював учителем Катеринопільської середньої школи № 1, на комсомольській, партійній та журналістській роботі. З 1993 р. – в Черкаському національному університеті імені Б. Хмельницького: асистент, старший викладач, доцент, професор. Працював заступником декана історичного факультету, деканом історико-філософського факультету, а з 2008 р. – директор навчально-наукового інституту історії і філософії. Брав участь у створенні обласної організації краєзнавців, з установчої її конференції (1989) – член правління, заступник голови, а з 2001 р. – голова правління обласної організації Національної спілки краєзнавців. Автор понад 100 наукових публікацій, навчальних посібників ,,Історичне краєзнавство”, ,,Історична географія України”, ,,Моя Черкащина”, книг краєзнавчої тематики. Делегат ІІ – ІV з’їздів Національної спілки краєзнавців України. Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, знаком ,,Відмінник освіти України”, Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України,
Народилася 23 травня 1937 р. в селі Малі Канівці Чорнобаївського району. Закінчила історичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Працювала учителем Велико-бурімської, Великоканівецькій, директором Малоканівецької та Красенівської шкіл Чорнобаївського району, інспектором районного відділу народної освіти, секретарем парткому радгоспу ім. Комінтерну. За її ініціативи створено музей історії села Комінтерн, розгорнута широка дослідницька робота з вивчення життєвого шляху шестиразового чемпіона світу, уродженця села Красенівка Івана Піддубного. Наслідком цієї роботи стали книги М. В. Приліпко ,,Іван Піддубний – сила України” та ,,Піддубних роду – немає переводу”. Вона автор нарису про Чорнобай в ,,Історії міст і сіл УРСР. Черкаська область” (1972), історико-краєзнавчого видання ,,Чорнобаївщина. Велична історія рідного краю” (2006). Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю ,,За трудову відзнаку”, знаком ,,Відмінник народної освіти України”, Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України На установчій конференції Чорнобаївської районної організації Національної спілки краєзнавцв України 6 травня 2009 р. її обрано головою правління організації.
2008 рік  ЖАДЬКО Віктор Олексійович
Народився 16 лютого 1952 р. в селі Іваньки Маньківського району в родині коваля. Закінчив Миколаївський педінститут, Академію суспільних наук. Доктор філософських наук. Працював токарем на заводі, водієм, в редакціях газет і журналів. Викладав у Центральному інституті підвищення кваліфікації вчителів, Інституті журналістики та Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, Міжнародному університеті фінансів. Нині – завідувач кафедри журналістики і редакційно-видавничої діяльності Київського національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. Автор близько 200 наукових праць у наукових виданнях та документально-публіцистичних книг, в тому числі і краєзнав-чого спрямування, зокрема присвячених своєму рідному краю – ,,Материзна”, “Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу”. Здійснив велику за обсягом краєзнавчо-пошукову роботу зі збору та опрацювання фактичного матеріалу і випустив у світ унікальне видання ,,Черкащина. Універсальна енциклопедія”. Лауреат літературних премій: імені М. Аркаса, Міжнародної імені Д. Нитченка, імені І. Огієнка. Професор, академік Академії наук вищої освіти України. Член Національної спілки журналістів України та член Національної спілки письменників України. Нагороджений золотою металлю Національної спілки журналістів України ,,Незалежність”.
2009 рік  ЯХНО Іван Васильович
Народився 10 вересня 1937 р. в селі Липове Глобинського району Полтавської області. Закінчив факультет іноземних мов Черкаського педінституту. Служив у Радянській Армії. Трудову діяльність розпочав кочегаром паровозного депо, а після закінчення інституту працював учителем у Хмельницькій області. З 1968 р. працював учителем англійської мови та директором Матусівської середньої школи № 1 Шполянського району. Учитель-методист. Неодноразово обирався депутатом Матусівської сільської ради, членом її виконкому. Має широке коло уподобань – цікавиться літературою, музично-пісенним мистецтвом, але найбільшим захопленням є історичне краєзнавство. Впродовж тривалого часу досліджував історію села Матусів, вивчав документи, збирав спогади односельчан. Наслідком дослідницької праці стала книга ,,Сторінки з історії села Матусів”, значна кількість публікацій у пресі. Нагороджений орденом Дружби народів та медаллю Макаренка, знаком ,,Відмінник освіти України”.
2010 рік
Народився 17 листопада 1927 р. в селі Гельмязові Золотоніського району Черкаської області в селянській родині. Закінчив Українську сільськогосподарську академію (1958). Учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденами і медалями. Працював викладачем у середніх спеціальних навчальних закладах міста Житомир, заступником управляючого Житомирським автомобільним трестом. В 1965 – 1989 рр. очолював Житомирський автомобільний технікум. Удостоєний звання ,,Заслужений учитель УРСР”, має урядові нагороди. Все життя не пориває зв’язків з рідним краєм, захоплюється його минулим і сучасним. Впродовж тривалого часу досліджував історію своєї малої Батьківщини – села Гельмязів та навколишніх населених пунктів, вивчав документи, збирав спогади односельчан. Наслідком дослідницької праці стала книга ,,Нариси з історії Гельмязівщини”, значна кількість публікацій у пресі.
2011 рік
Народилася 26 вересня 1957 р. в м. Грозному. Закінчила історичний факультет Чечено-Інгушського державного університету (1980), з 1984 р. проживає в Черкасах. Зі шкільних років захоплюється археологією. З 1985 р. працювала науковим співробітником, завідувачем відділу охорони пам’яток та сектору археології Черкаського обласного краєзнавчого музею, начальником відділу музеїв і пам’яток обласного управління культури (1989 – 1992), заступником директора Національного історико-культурного заповідника ,,Чигирин” (1995 – 1997). Кандидат історичних наук, працює над докторської дисертацією. Коло наукових інтересів – археологія Черкащини, давня історія і культура України, краєзнавство, туристсько-екскурсійна та пам’яткоохоронна робота. Нині працює методистом у Черкаському територіальному відділенні Малої академії наук України, організатор і учасник багатьох пізнавально-виховних та наукових заходів. Залучає до археологічних та краєзнавчих досліджень учнівську молодь. Відмінник освіти України, лауреат обласної премії імені О.А. Захаренка, член президії правління Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців. Автор книг ,,Археологія Черкащини” та ,,Археологія Чигиринщини”, понад 200 публікацій, методичних розробок та дослідницьких матеріалів з археології, краєзнавства, розвитку туризму, охорони пам’яток, роботи Малої академії наук України.
2012 рік
СОРОКОПУД Іван Іванович
Народився 19 вересня 1919 р. у місті Канів. Закінчив Канівський педагогічний технікум (1936). До війни працював вчителем та директором школи, служив у Червоній армії. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр., має тяжке поранення. В повоєнні роки працював директором шкіл № 1 і № 2 у Каневі, заступником директора з наукової роботи Канівського заповідника «Могила-музей Т.Г. Шевченка», директором Горобіївської та Степанецької шкіл, завідувачем Канівського райвідділу освіти. Зі студентських років почав займатися краєзнавчою роботою, опрацював великий масив архівних документів та наукової літератури про Канівщину. Наслідком багаторічних досліджень стали близько 800 краєзнавчих нарисів, статей та публікацій у всеукраїнській, обласній та місцевій пресі. Він автор книг «Струмки могутньої ріки. Канівщина літературна» (1998), «Канів. Сторінки незгасної пам’яті» (2001), «Канів крізь віки» (2002), «Краси розкрилля. Канівщина мистецька» (2005), «У вічній пам’яті Канівщини» (2008), «Ім’я на Канівщині» (2009), «Канів із глибини століть» (2012), статей про Канів у багатотомному виданні «Історія міст і сіл УРСР» та в Шевченківському словнику. Зробив вагомий внесок у розвиток музейництва краю. Передав до фондів Канівського історичного музею, музею народного декоративного мистецтва, бібліотеки-музею А.П.Гайдара (нині – відділи Шевченківського національного заповідника) клубу-музею «Ветеран» тисячі книг, сотні фотографій, десятки папок з матеріали з історії Канівщини. Колекціонував монети і паперові гроші. Організував і очолював Канівське об’єднання «Нумізмат» (1988–2010). Бойові та трудові заслуги відзначені орденами Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни, двадцятьма медалями, численними грамотами та подяками.
2013 рік
Народився 28 вересня 1935 р. в селі Заліське Тальнівського району. Закінчив Дубенський культурно-освітній технікум на Рівненщині та історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Служив в армії, працював у колгоспі, літпрацівником дубровицької районної газети «Червоний промінь» на Рівненщині, в бібліотеках Звенигородщини, директором звенигородського районного музею, кореспондентом, завідувачем відділу, відповідальним секретарем звенигородської районної газети «Шевченків край». Член Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України. На громадських засадах впродовж тривалого часу очолював відділ охорони пам’яток історії та культури в газеті «Шевченків край», готуючи до друку тематичні сторінки «Скарби народу», «Звитяга», «Літературно-мистецька Звенигородщина». Побачили світ 418 таких сторінок. Вони користувалися популярністю серед читачів і неодноразово відзначалися в республіканських та обласних оглядах. Крім пам’яткоохоронної тематики В.М. Хоменко багато уваги приділяє дослідженню історії Звенигородщини. Автор книг – «Звенигородщина. Словник-довідник» (2008), «Звенигородщина», «Звенигородка» (2012), «Заліське», «Кримський. Особистість і доба)», «Час газетним рядком. Преса Звенигородщини», «Звенигородське краєзнавство» (2013), інших видань та великої кількості публікацій у періодичній пресі. Член Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України.
2014 рік
Народився 8 вересня 1940 р. в селі Ташлик на Смілянщині. Закінчив філологічний факультет Черкаського педінституту (нині – університет імені Богдана Хмельницького). Служив в армії, працював у колгоспі, в обласній організації товариства охорони пам’яток історії і культури, на партійній роботі, в обласному управлінні культури, з 2001 р. – науковий співробітник Черкаського обласного краєзнавчого музею. Зі шкільних років захоплювався поезію, поєднуючи її з краєзнавством. У 2001 р. обраний заступником голови правління обласної організації Національної спілки краєзнавців України, делегат ІV з’їзду Спілки, учасник низки науково-практичних конференцій краєзнавчого спрямування. Багато уваги приділяє висвітленню історії рідного краю в засобах масової інформації. Автор численний публікацій в пресі та періодичних виданнях. У 2013 році побачила світ його книга «З вершин славетних черкащан», до якої увійшли історико-краєзнавчі нариси та поетичні твори про видатних уродженців Черкащини. Крім того М.І. Борщ – автор поетичних збірок «Шукаю вічну таїну», «Платонів хутір – геніїв колиска», «Блискавка болю», «Роздоріжжя» та інших видань. Нагороджений грамотами та подяками Міністерства культури, обласної адміністрації та обласної ради. Почесний краєзнавець України.
АВТОРСЬКІ КОЛЕКТИВИ, УДОСТОЄНІ ОБЛАСНОЇ КРАЄЗНАВЧОЇ ПРЕМІЇ ІМЕНІ
2006 рік
2007 рік Малий енциклопедичний словник Корсунщини. – Том 2. – Корсунь-Шевченківський, 2004. – 336 с.
2007 рік 2008 рік Подорож Златокраєм. Нарис з історії та сьогодення Золотоніського району. – Черкаси: Вертикаль”, 2008. – 572 с. 2009 рік
2010 рік
2011 рік
2012 рік Корсунь староденний. – Черкаси: Чабаненко Ю., 2011. – 445 с. Автори:Степенькіна П.Я., Дремлюк С.П., Ніколаєнко А.Г.,Степенькін С.Ю.
2013 рік Співець з Чернечої гори. – Черкаси: Відлуння-Плюс, 2008. – 131 с. Автори: Танана Р.В., Дзима В.В.
2014 рік Чигиринщина в подорожніх нотатках відомих особистостей XIX – першої половини XX століття. – Черкаси: Вертикаль, 2013. – 200 с. Автори:Кукса Н. В., Діденко Я. Л. |
Розділи сайту
Лічильник
 | Сьогодні: | 99 |
 | Вчора: | 174 |
 | Цей тиждень: | 99 |
 | Минулий: | 1153 |
 | Цей місяць: | 1865 |
 | Минулий: | 4094 |
 | Всього: | 891688 |
Зараз на сайті: 5
Сьогодні: 2025-01-13 13:28
Сьогодні: 2025-01-13 13:28