НСКУ

,,ПОВНОЛІТТЯ” ШКІЛЬНОЇ ГАЗЕТИ

Цього року газеті Смілянської гімназії імені В.Т. Сенатора виповнилося 16 років. Саме в цьому віці людина отримує паспорт, а з нагоди повноліття нашого “Дзвоника” було створено музейний куточок, який ми називаємо музеєм. Розмістили матеріали на полицях великої старовинної шафи, яка і сама могла б бути музейним експонатом, адже їй понад 100 років і вона має свою власну історію.

У дореволюційній гімназії ці шафи призначалися для зберігання верхнього одягу, післявоєнні учні згадують, що у верхній її частині вчителі залишали наочні посібники і карти, а в нижній її частині навіть міг сховатися учень і прогуляти урок.

Отже, міні-музей “Дзвоника” розпочав свою роботу, поповнивши краєзнавчу палітру громадських музеїв. Мені одній із перших пощастило побачити зібрані експонати: бібліотечку юнкора, яка допоможе початківцям відкрити секрети журналістики; підшивку “Дзвоника” з першого номера (на сьогодні їх уже 158!); найкращі зразки  шкільних газет з усієї країни, привезені з численних конкурсів і виставок. Тут представлено грамоти, дипломи, подяки, кубки та інші нагороди редакційної колегії, а якщо врахувати, що задню стінку шафи закрили дзеркалом, то кількість відзнак зорово щонайменше подвоюється, тож творцям шкільної газети є до чого прагнути.

Маємо два банери, які розповідають про роботу над газетою і найвизначніші для “Дзвоника” події. Музейна експозиція буде розширюватися – планується зібрати світлини всіх колишніх юнкорів, які обрали професію журналіста. Адже багато з них обрали професію журналіста і нині працюють на провідних телевізійних каналах, у друкованих та електронних ЗМІ, рекламно-інформаційних агенціях, а дехто ще навчається на факультетах журналістики і видавничої справи.

Прикрашають музей атмосферні інсталяції, які ніби вдихають життя у “Дзвоник” і виконують концептуальну роль під час виставок, рекламних кампаній, презентацій, святкових подій. Наприклад, для створення композиції “Спочатку було слово…” знайдено справжню чорнильницю-непроливайку, а ще вся школа висмикувала з хвостів свійських птахів пір’я, аби знайти найдосконаліше: перепало і півням, і гусакам, і навіть страусам з індиками. “Пір’я було так багато, що спокійно можна було набити подушку”, - жартує редактор “Дзвоника” С.В. Остапова.

Творча атмосфера, активна робота юнкорів і щойно створений музей захопили мене, тому я теж вирішила приєднатись до дружної команди. Юнкори мають безліч креативних ідей, тому сподіваюся, що спільна робота буде сповнена  веселощів і азарту, а участь у конкурсах приноситиме позитивні результати!

Анастасія РЕДЧИЦЬ,
гімназистка 8-А класу