ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ЧИТАННЯ В ЛИСЯНСЬКИХ БУДИЩАХ

    3 травня 2015 р. у селі Будище Лисянського району Черкаської області відбулися заходи, присвячені перебуванню в цьому селі Тараса Григоровича Шевченка. Ініціатором їх проведення виступила професор, член Національної спілки краєзнавців України Т.І. Конончук, яка відгукнулась на пропозицію жительки села Будище Валентини Іванівни Трохименко щодо увічнення імені Т.Г. Шевченка в селі.

shevch lusyanka1

 Т. Конончук (виступає) та П. Засенко

 

Зокрема, у селі започатковано щорічні Шевченківські літературні читання, які з часом можуть, набути масштабу всеукраїнських. Цим самим привертається увага до Будищ і як до туристичного маршруту. Адже тут Т.Г. Шевченко перебував у гостині у місцевого поміщика Тишковського, подорожуючи Україною 1843 р. До речі, у переважній більшості праць про місця перебування Т.Г. Шевченка, помилково значаться Будища Звенигородські. Однак Т.Г. Шевченко сам розрізняє Будища Лисянські і Будища Звенигородські у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали»: «А любознательный Трохим сообщал мне свои топографические сведения [о]представляющейся перед нами местности. Он сообщил мне, что это не просто пруд, а речка, называемая Гнилой Тикич, и что село называется не просто Будища, а Гнилые Будища[йдеться про БудищаЛисянські], а такие, просто Будища, находяться за Шестеринцами. Трохим соврал: за селом Майдановкою просто Будища [йдеться про Будища Звенигородські] находятся, а не Шестеринцами. У меня эта местность крепко засела в памяти. Я изучил ее еще тогда, когда ходил искать себе маляра-учителя и нашел его в персоне отца диакона Ефрема…[йдеться про пошуки Тарасом учителя-маляра, коли він перебував кілька днів у навчанні у дяка Єфрема в Лисянці

Розрізняє ці села й Л. Похилевич у відомій своїй праці «Сказания о населенных местностях Киевской губернии…».

У Будищах привертає увагу й два явора, з під-яких тече вода, поповнюючи озерця, що розляглися нижче [у науці це дерево зветься «тополя біла», а в народі – «явір»]. Т. Шевченко писав, що саме в тому селі він побачив могутнє дерево, з-під кореня якого витікає струмок води. У 2014 р. в Будищах до 200-річчя Тараса Шевченка було відкрито пам’ятник у центрі села та пам’ятний знак біля яворів, біля яких Тарас любувався будищанською природою і оспіваним джерелом. Пам’ятник і пам’ятний знак встановлено на кошти односельців та агрофірми «Злагода», яка орендує будищанські землі.

shevch lusyanka2

 В. Щербатюк та В. Трохименко

Почесними гостями будищан були: Людмила Красицька– президент Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду Т.Г. Шевченка, поетеса, правнучка Тараса Шевченка по сестрі Катерині – гілочка поетового роду! Сподіватимемося на її приїзд і навесні наступного року до живописних і гостинних Будищ, до Шевченкових яворів; Петро Засенко– член Національної спілки письменників України, поет, перекладач, лауреат премії імені Андрія Малишка, Павла Тичини; Володимир Щербатюк– доктор історичних наук, професор кафедри історії держави та права Національної академії внутрішніх справ, голова Лисянської районної організації «Витоки» Національної спілки краєзнавців України; Михайло Конончук– кандидат філологічних наук, доцент Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член Національної спілки журналістів України; Тетяна Конончук– професор, завідувач кафедри української філології та суспільних наук Академії адвокатури України, член Національних спілок письменників та краєзнавців України.

shevch lusyanka4

Без сумніву, ця подія надовго запамятається жителям села, передусім школярам, які з великим натхненням та відчуттям належності себе до батьківщини Великого Кобзаря, читали вірші Тараса Шевченка.

Ця подія залишиться в пам’яті всіх присутніх ще й розповідями гостей. Так, поет Петро Засенко пригадав свою подорож до Казахстану, зустрічі з казахами, які вважають Тараса Шевченка своїм національним художником, бо написав багато картин з казахською природою, казахів. Професор Володимир Щербатюк акцентував увагу на важливості пошанування Тараса Шевченка в Україні, зокрема на батьківщині Кобзаря, з якою так багато пов’язано в біографії славетного митця, на увічненні його пам’яті в назвах вулиць, парків, скверів, музеїв, як‑от, зокрема, в назві місцевого краєзнавчого музею в Лисянці, де був сам поет і про яку багато написав.

Літературознавець Михайло Конончук розповів, як кожна його лекція про Тараса Шевченка на юридичному факультеті Київського національного університету розпочинається читанням поезії Кобзаря кимось зі студентів, сказав, що їх дуже зацікавила історія пісні «Тече вода з-під явора…», і тепер вони мріють побувати не лише в Моринцях, де народився поет, чи Шевченковому (колись Кирилівка), де минало його дитинство, чи Лисянці, де він шукав собі вчителя малювання, а й у с. Будищах Лисянського району, про що яскраво описано в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

shevch lusyanka3

Тетяна Конончук пригадала пошанування Кобзаря за кордоном, з чим поділилася з присутніми, наприклад, в США, Австрії, Мюнхені, Польщі, Румунії, де є пам’ятники Шевченкові, де на наукові конференції, присвячені Кобзарю, приходять не лише українці. Згадала, як була вражена тим, як глибоко знає, наприклад, творчість Тараса Шевченка, адвокат, доктор права, румун Васіле Моїш, якого 2012 р. та 2013 р. слухала на Шевченковому святі, організованому українцями в місті Сату Маре в Румунії, чи як взяли участь у березні 2014 р. німецькі професори в науковій конференції в Мюнхені, організованій Німецько-українським науковим об’єднанням імені проф. Ю. Бойка-Блохина.

Безумовно, з відродженням історичної пам’яті відбудеться відродження народного духу нації, яка має могутнє коріння і має всі підстави, щоб зростити могутню крону – духовно багату, економічно незалежну, в добрих статках державу, зростити справами на всіх ділянках життя, де буде в пошані кожна людина і буде виконано духовні заповіти Тараса Шевченка.

Тетяна КОНОНЧУК та Володимир ЩЕРБАТЮК,

професори, члени Національної спілки краєзнавців України