ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОЇ ОСВІТИ НА ЧЕРКАЩИНІ

(за матеріалами села Червона Слобода Черкаського району)

Процес становлення мережі сільської освіти на території сучасної Черкаської області досі так і не став предметом комплексного дослідження істориків, за винятком окремих публікацій Г.М. Голиша, О. Драч, М. Комарницького, Т. Кравченко, Н. Левченко, Г. Храбана та ін.

В пропонованому читачеві нарисі ми маємо дослідити окреслену проблему крізь призму мікро- та антропоісторії, та історії повсякденності на прикладі історії шкільної справи у найбільшому селі Черкаської області – Червоній Слободі Черкаського району.  

Час появи села Червона Слобода припадає на  другу чверть ХVII ст., між 1633–1648 рр. На той час це було невелике рибальське поселення Сикава (Sikawa – пол.), в якому проживало не більше ста мешканців. Через кілька десятиліть поруч із Сикавою утворилося село Змагайлівка. В добу Руїни, в середині 1670-х рр. село Сикава було спалене татарами, а більшість його жителів загинули чи були взяті в полон. Про стан розвитку освіти в краї цього часу відомостей практично не існує. Наприкінці першої чверті ХVIII ст. Сикава відроджується. Як і в ХVII ст., у селі знову було збудовано дерев’яну церкву Успенської Богоматері. Втім, чи відбувалося при ній навчання дітей говорити складно у зв’язку з браком письмових джерел того часу. Однак, фрагмент чорнильниці, знайдений кілька років тому під час польових археологічних розвідок у зоні розмиву затопленого села Сикави, дає підстави вважати, що в селі освічені грамотні люди проживали. В 1741 р. тут уже мешкало понад 1000 чоловік. В другій половині ХVIII ст. селяни переносять свої помешкання на нове, більш зручне місце. За нашим (О. К.) припущенням, саме тут знаходилася могила Івана Климовича Цесарського, генерального обозного Івана Брюховецького протягом 1663–1666 р. На його честь переселене на нове місце село одержало і нову назву – Цесарська Слобода.

Суттєві зрушення в освітній галузі сіл Змагайлівка та Цесарська Слобода відбулися на початку ХІХ ст. в Росії почалася глибока реформа освітньої галузі, зміст якої передовсім полягав у реорганізації мережі навчальних закладів та розробці і вдосконаленні освітнього законодавства. Зокрема було прийнято «Предварительные правила народного просвещения» (1803 р.) та «Уставы учебных заведений» (1804 р.). За «Статутом навчальних закладів, підвідомчих університетам» (1804 р.) на всій території Російської імперії було встановлено чотириступеневу систему освіти: 1) парафіяльне училище (читай – школа – прим. авт.); 2) повітове училище; 3) гімназія; 4) університет.

Церковно-приходські школи були призначені для навчання «людей самых низких сословий», повітові училища – для дітей купців, духівництва, багатих міщан та дрібних дворян, гімназії та університети – переважно для дітей дворян або вищого духівництва.

На території сучасної Черкаської області перша церковно-парафіяльна школа з’явилася в селі Підвисокому Уманського повіту. В Черкаському повіті перші найнижчі в освітній ланці церковно-приходські школи в 1860 році відкрилися в Байбузах, Бузукові, Кумейках, Руській Поляні, Сагунівці, Степанках, Хацьках, Хрещатику. В Цесарській Слободі церковно-парафіяльну школу було відкрито в 1861 р., проте спеціальне приміщення для неї з’явилося тільки через дев’ять років, у 1870 р. До цього навчання дітей проходило в одній із сільських хат. 1883 року церковно-парафіяльна школа з’явилася і в Змагайлівці.

 В них викладалися такі предмети: читання, письмо, основи арифметики, Закон Божий та церковний спів. Для останніх двох предметів відводилося близько 45 % навачальних годин. Цесарськослобідська та Змагайлівська школи підпорядковувалися Київській єпархіальній училищній раді, заснованій у 1884 р. та її повітовому осередку. У «Правилах про церковнопарафіяльні школи» від 13 червня 1884 р. зазначалося, що вони передовсім мають «… утверджувати в народі православне вчення віри і моралі християнської та повідомляти початкові корисні знання…».

У 1891 р. у Цесарській Слободі було відкрито міністерську школу, в якій навчалися переважно діти заможних селян, однак через кілька років її було закрито у зв’язку з проникненням до неї «вольнодумства». Станом на червень 1892 р, навчанням в повіті було охоплено лише 26 % дітей. Серед тих, хто залишився поза школою було 8396 хлопчиків і 14318 дівчаток.

В 1901 році було збудоване нове приміщення Цесарськослобідської церковно-парафіяльної школи з дерев’яною підлогою та залізним дахом. Наступного, 1902 року, з’явилася ще одна така будівля, яка стала помешканням для вчителів.  Приміщення школи збереглося до нашого часу на території присілку «Старе село», а-от будинок для вчителів було спалено в листопаді-грудні 1943 р. відступаючими німецькими військами.

1909 року в Цесарській Слободі збудовано ще одне шкільне приміщення, в якому почала функціонувати земська школа, яка забезпечувала сім класів освіти. Станом на 1910 рік у Цесарськослобідській волості функціонували три церковно-приходські школи: одна двокласна (завідувач – Головківський Г. Л.), навчання в якій тривало чотири роки, та дві однокласні, з терміном навчання два роки. Варто зауважити, що в селах Змагайлівка та Цесарська Слобода, які входили до складу волості, на той час мешкало 784 дитини шкільного віку, з них 383 хлопчики і 401 дівчинка. Водночас  до школи ходили тільки 116 хлопчиків та 61 дівчинка. Таким чином, більшість дітей (85,2 %) залишалися поза мережею освіти.

Підкреслимо, що схожі тенденції на початку ХХ ст. були притаманні для всіх сіл Черкаського повіту, де середній показник письменності населення становив 16,7 %. В свою чергу, в м. Черкаси писати вміли 37 % мешканців.

Проте, й самі батьки не надавали освіті своїх дітей великої уваги, вважаючи за краще залучати їх до роботи в господарстві чи по догляду за малюками. Тому, тільки-но навчившись основ читання і письма, менш ніж через рік, багато дітей кидали школу. Другою причиною «плинності учнів» були елементарна бідність, скупість або ж заощадливість батьків, оскільки навіть покупка підручника з азбуки та початків навчання завдавала відчутного удару по сімейному бюджету. Разом з тим, заможні селяни, які прагнули дати своїм дітям більш-менш пристойну освіту, могли не тільки вдосталь забезпечити майбутнього школяра потрібними засобами навчання, але й не скупилися на пожертви церкві, щоб священик, який водночас був і шкільним учителем, прихильніше ставився до їхньої дитини.

Таблиця № 1.

Система шкільної освіти в Цесарськослобідській волості (1910 р.)

Навчальний заклад

Село

Хлопці

Дівчата

Однокласна церковно-парафіяльна школа

Змагайлівка

41

13

Однокласна церковно-парафіяльна школа

Цесарська Слобода

46

Двокласна церковно-парафіяльна школа

Цесарська Слобода

75

2

Восени 1911 р. за кошти земства у Цесарській Слободі було відкрито училище з чотирма класними кімнатами, а також збудовано ряд квартир для вчителів. Загальна вартість виконаних робіт становила 13099 рублів, кошторис яких представлено у таблиці № 2.

Таблиця № 2.

Розподіл річного бюджету Цесарськослобідської школи (1912 р.) [17]

Заробітня плата вчителям

1128 руб.

Опалення

240 руб.

Підручники

158 руб.

Ремонт

95 руб.

Заробітня плата сторожеві

93 руб.

Освітлення

92 руб.

Матеріали для праці

48 руб.

Письмове приладдя

16 руб.

Утримання бібліотеки

15 руб.

Заробітня плата бібліотекареві (неповна ставка)

15 руб.

Страховка

13 руб.

Канцелярія

9 руб.

Загальна сума асигнувань

2101 руб.

Всього витрачено

1956 руб.

Примітка: для порівняння, ціни в 1911-1912 рр. на базарах та ярмарках м. Черкаси були такими: пуд пшениці – 1 руб 14 коп.; пуд борошна – 1 руб. 32 коп.; пуд соняшникової олії – 17 коп.; кінь – 65 коп.; корова – 83 коп. В свою чергу, заробітня плата сільського вчителя – бл. 25 руб. за місяць.

З розпадом Російської імперії починається нова сторінка в історії краю, в тому числі і його освітньої мережі. В червні 1917 року в тепер уже Царській Слободі (з 1913 р.) виникає осередок «Просвіти», що об’єднав 33 члени, переважно учнів і молодь. Його головою став Іван Прохорович Ведула, секретарем – Степан Євдокимович Ведула, а касиром – Борис Володимирович Гребіник. Наступного року в селі було вже близько 100 просвітян. Учителі – члени «Просвіти» організували при двох сільських школах вечірні курси для дорослих, на яких навчали близько 200 селян української мови, лічбі, розучували народні пісні. В березні 1918 року в селі відбулося Шевченківське свято з читанням біографії і творів Т.Г.Шевченка, постановкою п’єси «Назар Стодоля». Товариство мало свою книгозбірню (бібліотеку), в якій налічувалося 715 книжок.

29 січня 1918 року в селі було встановлено радянську владу, а 3 листопада 1919 р. епітет Царська у назві села було змінено на Червона Слобода. 1920 р., згідно з рішенням Ради народних комісарів, починається створення пунктів ліквідації неписемності на селі. Не стали винятком Червона Слобода та Змагайлівка. Термін навчання у школах лікнепу становив 4–5 місяців з навантаженням 5–6 годин занять на тиждень.

Протягом першої чверті XXст. активна освітня діяльність була розгорнута при Змагайлівському старовірчому чоловічому монастирі (заснований 1810 р.),  де діяла школа-інтернат та проживало понад 20 дітей. Школа утримувалася за рахунок добровільних пожертв мирян. Також при монастирі функціонували чоботарня і столярна майстерня, де працювали і навчалися молоді учні. Після закінчення навчання і досягнення повноліття, вони відправлялися до Черкас та інших міст у пошуках роботи. Поряд з тим, багато учнів за час свого проживання і навчання у Змагайлівському монастирі ставали неперевершеними дзвонарями, особливо серед них виділявся юнак на ім’я Михайло Поломаний.

13 11 2014 01

За радянської влади Змагайлівський Успенський монастир був закритий одним із перших на Черкащині. Це відбулося 27 червня 1923 р. Кам’яна церква монастиря мала перейти під школу. Однак, протягом 4–6 травня 1928 р. у зв’язку з небезпекою обвалювання храму через розлив Дніпра, його було розібрано, а все майно евакуйовано.

1930 р. колишню Цесарськослобідську земську школу було перетворено на семирічну, а церковно-приходську на чотирирічну початкову школу. Створену школу-семирічку було перенесено до нового приміщення, збудованого в 1927 р., а чотирирічка тепер розмістилася у колишній будівлі земської школи. Однак, це були малопристосовані, тісні приміщення, які взимку погано опалювалися, мали дуже слабку матеріальну базу, не були вдосталь забезпечені необхідними підручниками та навчальним обладнанням.

Через чотири роки, в 1934 р., семирічну школу було відкрито у сусідньому селі Змагайлівка.

Звернімо увагу, що великий недобір учнів школи краю відчували в перші навчальні роки після Голодомору. За нашими підрахунками, протягом 1932–1933 рр. у Змагайлівці померло 299 осіб, з них –щонайменше 130 дітей, а в Червоній Слободі за цей час померло 506 осіб, в тому числі 168 дітей.

Нова сторінка в історії шкільної справи нашого краю пов’язана з Другою світовою війною та безпосередньо часом 847-денної німецької окупації Змагайлівки та Слободи.

Протягом 20–21 серпня 1941 р. обидва села були зайняті гітлерівськими військами. Незважаючи на це, і впровадження нацистського «нового порядку», навчальні заклади у краї не були закриті, а тому, з невеликим запізненням, у жовтні 1941 р. батьки почали збирати дітей до школи. На роботу вийшли вчителі, які працювали до війни: Зубалій Катерина Денисівна, Петух Ганна Петрівна, Петух Ольга Петрівна, Справа Ганна Іванівна, Зубківська Марія Григорівна та Мандрус Микола Миколайович. Старожил села, Канюка Микола Миколайович, на той час учень шостого класу, пригадує, що школа почала працювати за німецькими правилами. В класі повісили ікону. Кожного ранку, замість зарядки, перед уроками читали молитву. Підручників і зошитів не було. (Та й навчальні плани для шкіл були створені лише на початку 1942 р. – прим. авт.).

Зрештою, через місяць такого «навчання» вчителі, батьки, та й самі учні побачили, що нікому з властей освічені діти не потрібні. Вочевидь німцям просто було потрібно тримати молодь під наглядом. Один з учителів висловив версію, чи не використають місцевих дітей в якості донорів для німецьких госпіталів. На цьому навчання в школі припинилося.

Жителька Червоної Слободи, Полтавець Ольга Яківна (1935 р.н.) розповідає: «Коли восени 1941 р. ми ходили до школи, то більшість часу проводили в приміщенні колишнього будинку культури, де під наглядом німецьких солдатів і поліцаїв нанизували на мотузки, просушували і пакували зібране в полі тютюнове листя. Нормальну роботу школа відновила вже після вигнання німців. В перший клас я пішла в 1944 р. Нас було по 42 учні в класі, а таких класів було чотири».

Складним в історії освіти краю виявився повоєнний період. Школи Червоної Слободи та Змагайлівки були вимушені працювати у 2–3 зміни, з’явилася практика вечірніх шкіл. Освітні заклади сіл постійно відчували гостру потребу в підручниках, зошитах, обладнанні. Набагато зменшився книжковий фонд бібліотек. Незважаючи на всі труднощі, у 1953 р. в СРСР здійснено перехід до обов’язкової семирічної освіти.

13 11 2014 03

Певне поліпшення освітньої мережі краю спостерігається лише з другої половини 1950-х рр. 1958 р. у Червоній Слободі з’явився перший шкільний автобус. Через два роки було побудовано одноповерхове приміщення для початкової школи, а наступного року двоповерхове приміщення для середніх класів.

1962 року відбулося об’єднання колгоспів, а з ними – і сільрад Змагайлівки і Червоної Слободи, за назвою якої стало називатися і нове укрупнене село.

13 11 2014 04

У 1967 р., з ініціативи Героя Соціалістичної Праці Супруна Олександра Макаровича, замість Змагайлівської семирічної школи, за кошти колгоспу було збудоване нове сучасне триповерхове приміщення восьмирічної школи. У 1988 р. Червонослобідська восьмирічна школа реорганізована у Червонослобідську середню школу №2. Протягом 31 року, до самої смерті, Червонослобідську ЗОШ № 2 очолювала Заслужений вчитель України Крапівіна Галина Степанівна.

Сьогодні у Червоній Слободі функціонують дві загальноосвітні школи. Станом на 1 січня 2013 р. в Червонослобідській ЗОШ № 1 навчався 341 учень (при розрахунковій кількості місць 300) та працювали 39 учителів. Директор школи – Горбенко Тарас Іванович. Відповідно у Червонослобідській ЗОШ № 2 на початку 2013 р. навчалося 417 учнів (розрахункова кількість – 420). Навчання та виховання школярів забезпечували 43 педагоги на чолі з директором Завалко Тетяною Анатоліївною.

13 11 2014 05

13 11 2014 06

Якщо станом на 1979 р. у селі функціонували два дитячі садочки, розраховані загалом на 175 осіб, то сьогодні мережа дошкільної освіти в Червоній Слободі репрезентована трьома дитсадками («Дніпряночка», «Колосок» і «Троянда»), здатними прийняти загалом більш ніж 250 дітей. Таблиця № 3 подає узагальнені відомості про діяльність мережі ДНЗ у селі.

Таблиця № 3.

Мережа дошкільних навчальних закладів у селі Червона Слобода Черкаського району (станом на 01.01.2013 р.)

Назва ДНЗ

Розрахункова кількість місць

Кількість вихователів

Кількість дітей

«Колосок»

57

5

63

«Дніпряночка»

120

16

138

«Троянда»

75

9

98

Разом:

252

30

299

Поряд з тим, важливу просвітницьку функцію серед молоді Червоної Слободи здійснюють шкільні бібліотеки при ЗОШ № 1 та ЗОШ № 2,сільська та районна бібліотека для дітей.

13 11 2014 07

Також в селі діє музична школа, де навчаються близько 330 учнів, які мають можливість навчатися у різних класах: гри на баяні, фортепіано, гітарі, духових інструментах. Також існує клас хореографії, у якому навчається бл. 45 учнів та клас образотворчого мистецтва, де займаються понад 60 учнів. Діяльність районного Центру дитячої та юнацької творчості, який також знаходиться в селі, спрямована на заохочення дітей до занять різними видами діяльності: вязання, рукоділля, туризм. Тут займається понад 195 дітей. Варто також зазначити, що з початку 2000-х років було створено систему стипендій сільського голови для відмінників навчання та кращих спортсменів села.

                Задля забезпечення фізичного розвитку сільської молоді, в Червоній Слободі існує розвинена мережа спортивних об’єктів та закладів, а саме: сільське футбольне поле, мале футбольне поле зі штучним покриттям, спортивний зал важкої атлетики, спортивний зал боксу та кікбоксінгу «Ринг».

13 11 2014 081-horz

13 11 2014 09

Важливе місце в освітній системі села Червона Слобода відіграє християнське виховання. В цьому відношенні особливе значення має діяльність баптистської церкви, осередки якої з’явилися в краї ще наприкінці 1870-х рр. Сьогодні тут проходять молодіжні богослужіння, працює недільна школа та дитячий клуб «Авана». Щоліта при Червонослобідському осередку Помісної церкви євангельських християн баптистів (пастор – Бобух А. А.) діє християнський табір для дітей та молоді.

Олексій КОМПАНІЄЦЬ,

студент 3-го курсу ННІ історії і філософії

Черкаського національного університету

імені Богдана Хмельницького